• en
  • Українці розповідають про пережите під час війни з росією

    Ukrainians talk about their experiences during the war with russia

    Максим Дрогобецький

    «Вивозив роботи на тачці–кравчучці»: історія врятованих картин художника з Краматорська

    Життя під обстрілами

    АвторAuthor: Ольга Веркалець | Translation:

    22 Березня 2023

    Максим Дрогобецький із Краматорська з дитинства знайомий із творчістю місцевого художника Івана Борисова або дяді Вані, як він його називає. У 2021 році серце митця зупинилося, але частина його робіт збереглася у приватній колекції батька Максима. Будинок, в якому зберігались картини, був пошкоджений від ракетного обстрілу. Тому Максим довго не роздумував і вивіз 50 картин із пекла війни на тачці–кравчучці. Більше про картини та шлях евакуації дізнавалися «Монологи війни».

    У Краматорську працював у будівельній фірмі, раніше займався виставковою діяльністю за кордоном. Моя родина товаришувала з родиною Івана Борисова. Найбільше дружу з його сином, бо ми одного року. Тому з дитинства мав щастя бути з ним знайомий. Бачив, як він працюв. Дядя Ваня був порядним, добрим, завжди давав ласкаві настанови. 

    Ще у 80–ті він брав участь у республіканських виставках при СРСР. Але вони були збірні, участь брали декілька учасників. Він намагався пізніше організувати власну, проте згодом йому стало не цікаво, тому присвятив себе повністю творчості. 

    В Івана Борисова є своя колекція картин, яка зберігається в родичів. Вони далі знаходяться в Краматорську, у надійному місці. Велика частина робіт знаходиться в місцевому художньому музеї. Я вивіз з міста роботи, які колекціонував мій батько. Дядя Ваня часто дарував картини, деякі міняв на щось. 

    Початок повномасштабного вторгнення

    Війна дуже мене змінила. Я покинув рідну домівку, моя дружина з дітьми поїхали за кордон. У мене загинуло багато знайомих, родичів. 

    У перший день повномасштабного вторгнення був шоковий стан. Не розумів, що далі буде відбуватися. Спочатку в квітні вивіз дружину, дітей, собаку на Вінниччину. Через деякий час повернувся за мамою з бабусею. 

    Тільки приблизно наприкінці травня я поїхав втретє в Краматорськ за деякими речами. У той момент стався ракетний обстріл. Ракети літали й бомбили житлові будинки, дитячі садки, відділи поліції, СБУ. Кожного дня в місто прилітало від чотирьох до десяти ракет. Наш будинок вцілів, але вікна, двері повиривало. 

    Часу не роздуми не було. Швидко зібрав необхідні речі. Спакував усі картини. Вони для мене дуже важливі. Я бачив новини про мародерство, як руйнують будинки, грабують музеї, і розумів, що залишати їх не можна. Вивозив роботи на тачці–кравчучці. Свого візка я не мав, тому ледве знайшов серед знайомих. До речі, я вже її повернув. 50 картин поставив на кравчучку і сів у евакуаційний автобус до Дніпра, а потім дібрався потягом до Вінниці.

    Картини Івана Борисова

    Зображення 1 з 3

    Картини Івана Борисова

    Частина картин знаходиться на реставрації, інші знаходяться в надійному місці. Перед тим, як вивозити роботи, я хотів їх залишити в одного чоловіка під наглядом. У місце, де він живе, прилетіла ракета. Як наслідок — сильні руйнування та пошкоджені уламками картини. 

    Про виставки

    Ми встигли експонувати роботи у просторі Вінницького обласного музею, у Вінницькому Регіональному Центрі Сучасного Мистецтва «Галереї ХХІ», галереї «Арт Шик» і також у Будинку Культури села Городківка, у гуманітарному центрі «ЯМаріуполь», у міжнародному фонді «Hesed Emuna», у Вінницькому «Домі вчителя». Ці виставки сучасного мистецтва беруть початок з 20 липня 2022 року. Експонування робіт Івана Борисова у Вінниці — це початок знайомства українського глядача з мистецтвом Донбасу, де в усі часи створювалось мистецтво національного, світового ґатунку і масштабу. Планую й далі проводити виставки. 

    У подальшому буде видано каталог робіт Івана Борисова під назвою — «Ivangardism». Планується створення документального фільму про творчий шлях художника. 

    Виставка картин

    Виставка у Вінниці, Максим Дрогобецький — посередині

    Дядя Ваня навчався у Львівській академії мистецтв, що далося в знаки — він дуже любив Україну і все українське. У рамках виставкової діяльності «Ivangardism» (культурного спротиву українського Донбасу проти російської агресії) ми розкриваємо глядачам протестний живопис Івана Борисова, епохи СРСР. Також проводимо широку просвітницьку програму під назвою: «Історія культурного опору тоталітаризму та деукраїнізації Донбасу». 

    Про важливість збереження картин під час війни

    Іван Борисов є винятковим митцем і особистістю. Його картини це «макрокосм у мікрокосмі» — монументальні розмисли про сенс і екзистенцію людського життя зроблені у невеликому форматі. Роботи мають надзвичайну потугу людини і митця, що йшла всупереч канонам радянського мистецтва і ринкових потреб кітча і банальності.

    Ми, переселенці, покидаючи свої домівки, рідний край, намагалися забрати з собою найдорожче. Я відчував, що не тільки моя родина, не тільки Україна, а весь світ могли втратити справжні шедеври мистецтва — роботи видатного і, на жаль, поки що не дослідженого художника з Краматорська. 

    Ми ніби-то заново починаємо життя. Хотілося щоб і роботи Івана Борисова, теж розпочали нове життя саме у Вінниці. Можливо, колись мистецтвознавці Івана Борисова у своїх докторських дисертаціях напишуть про ці виставки, про роботи краматорчанина дяді Вані, про напрямок «Ivangardism». 

    Іван Борисов

    Зображення 1 з 3

    Іван Борисов

    А кравчучка, яка врятувала цю невелику частину творчого спадку Івана Борисова, стане своєрідним «евакуаційним» символом культури українського Донбасу. Це не просто врятовані картини з пекла війни, а врятована частина нашого спільного культурного надбання, частина українського спадку, який належить кожному з нас. 

    В історії мистецтва неодноразово бували випадки, коли визнання приходило до митця вже після його смерті. Саме так сталося і з Іваном Борисовим. Все своє життя він був заглиблений у таємницю людського буття та людської екзистенції.

    Читайте також: «Стараюсь не смакувати страждання»: історія дружини полоненого морпіха, яка пережила блокаду Маріуполя

    Було б добре назвати вулицю на честь Івана Борисова чи звести пам’ятник. А в подальшому — хочеться музей, де я б розвісив усі зібрані роботи. 

    Чому важливо поширити цю історію?
    Якщо українці не розповідатимуть свій погляд на війну в Україні, світ поступово забуватиме про нас. Натомість цим обов’язково скористаються росіяни. Тому не даймо їм жодного шансу.

    Why is it important to share this story?
    If Ukrainians do not share their views on the war in Ukraine, the world will gradually forget about us. Instead, the Russians will definitely take advantage of this. So let's not give them a chance.

    АвторAuthor: Ольга Веркалець | Translation:

    Життя під обстрілами

      Розкажи свою історію

      Ваша історія — особлива. Нехай світ її почує!

        Tell your story

        Your story is special. Let the world hear her!