• en
  • Українці розповідають про пережите під час війни з росією

    Ukrainians talk about their experiences during the war with russia

    Співзасновники ГО "Січ"

    Віталій Радченко: «Тут зібралися ідейні, патріотичні люди. У нас немає слабких, вони в нашому колективі просто не затримуються»

    Волонтерство

    АвторAuthor: Інна Молчанова | Translation: Hanna Dzhyhaliuk

    13 Липня 2022

    Допомагати людям для Віталія Радченка завжди було справою номер один. Ще в мирний час вони разом з товаришем надавали благодійну допомогу дітям. Коли ж почалася повномасштабна війна, їх Громадська організація «Січ» стала не просто осередком допомоги, а великою, згуртованою родиною. Такі ж амбітні та професійні, як і співзасновники, вони налагодили низку напрямів допомоги військовим та цивільним. Чим займається ГО «Січ», дізнавайтеся нижче.

    Громадську організацію «Січ» ми заснували разом з моїм товаришем Іллею Ястребом. Ми завжди мали активну громадянську позицію, тому і створили організацію, щоб захищати права і свободи громадян, особливо вразливих, незахищених верств населення. Розпочали свою діяльність ще у 2010-му році. Спочатку допомагали на базі благодійного фонду. Тоді, в основному, надавали допомогу онкохворим дітям, малюкам з вадами, спортивним дитячим організаціям. А потім, у 2021-му році, заснували ГО «Січ».

    До створення нашої організації я займався підприємницькою діяльністю. Маю вищу освіту, закінчив Львівську філію Київського національного університету культури і мистецтв, факультет менеджменту і бізнесу. 

    Співзасновники ГО «Січ»

    Співзасновники ГО «Січ» Віталій Радченко та Ілля Ястреб

    Коли почалася війна, я зрозумів, що не сидітиму вдома. Хотів стати до територіальної оборони, але оскільки кругом були черги, вирішив налагоджувати волонтерський рух.

    Все почалося з невеликого кабінету

    Ми просто працювали. Перші три тижні війни ми спали по три-чотири години, майже цілодобово віддавалися роботі. Ми орендували лише один невеличкий кабінет, з якого все і почалося. Спочатку забезпечували усім необхідним Територіальну оборону. У нас дівчата прямо в коридорах плели маскувальні сітки, всі горіли роботою. Були думки, що ось через кілька днів ворог може сюди дійти, тож треба було максимально забезпечити тероборону. Ми комплектували блокпости, стратегічні об’єкти, наші волонтери допомагали разом з бійцями рити траншеї, будувати бліндажі. За один день 30-40 наших волонтерів працювали лопатами спільно із захисниками. 

    Найважливіші напрямки роботи «Січі»

    Потім заснували цех по зварюванню металу. У нас в Черкасах є кована пташка-годинник, яка прикрашає Долину Троянд. Ми вийшли на її виконавців, домовилися з ними про співпрацю та підписали меморандум. Тоді запустили зварювання протитанкових та протиавтомобільних їжаків, виробництво скоб. Ми їм надавали метал, а вони робили. Таким чином до трьох тисяч скоб передали хлопцям для укріплення бліндажів одного з стратегічних об’єктів Черкас. 

    «Ми наготували велику кількість коктейлів Молотова, що ними можна було закидати всю московську область».

    Коли ми підготували місто до оборони, зрозуміли, що тут все налагоджено, перейшли до допомоги військовим. 

    За цей час ми вже трохи розширились, нам дозволили займати другий поверх, збільшилась кількість волонтерів, ідей, можливостей для їх реалізації. Зараз у нас працює орієнтовно 150 волонтерів і це число постійно змінюється. Ми піклуємося один про одного. Забезпечуємо їжею та одягом. 

    Для себе я виставив пріоритет і задню не увімкну! Ми будемо працювати до кінця. Триматимемо волонтерський фронт стільки, скільки буде потрібно. 

    У нас є виробництво окопних буржуйок та окопних свічок. Окопна свічка це звичайна бляшанка з-під горошку чи іншої консерви, яка закладається картоном та заливається воском. Її можна підпалити та отримати три чотири-години тепла, скип’ятити чай, зварити їсти. На цій окопній свічці зручно поставити котелок, висипати сухий борщ і приготувати собі гарячу їжу.

    Саме тому ми запустили ще один проєкт «Січовий борщ»: виготовляємо сухі борщі, супи. Почали готувати сухофрукти, вони поживні, їх можна кинути до кишені та перекусити ними. 

    Окрім плетіння маскувальних сіток у нас є направлення – виготовлення кікімор, химер. Ми передаємо їх виключно на спецпідрозділи для снайперів. Це дуже кропітка робота, треба мати витривалість та терпіння, щоб створити такий виріб. Але дівчат, які цим займаються, надихає вдячність наших бійців. То на ротацію хтось приїде, подякує, або прапор передадуть. Це їх мотивує працювати далі. 

    Ми створили Добровольче формування «Січ» – це наш силовий підрозділ, який заснований на базі нашої організації. Його командир – Ростислав Кононенко.

    Там чоловіки кілька разів на тиждень мають можливість тренуватися, відпрацьовувати тактику, навчатися. Крім того вони задіяні в охороні всіх наших об’єктів організації та в транспортній безпеці. Хлопці з Добровольчого формування надають супровід у перевезенні великих вантажів, аби вони були доставлені до місця призначення вчасно та у повному складі.

    Віталій Радченко з командиром 

    Віталій Радченко з командиром Добровольчого формування «Січ» Ростиславом Кононенко

    Також ГО «Січ» шиє аптечки для військових та наповнює їх медикаментами згідно стандартів, потім передає бійцям. Крім того пошили форму для свого Добровольчого формування, а також по заявкам від військових частин передаємо форму захисникам. 

    Наші волонтери виготовляють і цигарки для військових. Ми знаходимо табак, закуповуємо гільзи і власноруч виготовляємо. За весь час волонтерства ми виробили понад 100 тисяч цигарок та передали воїнам. Це важливо для хлопців, бо без них обійтись дуже важко. Тож ми намагаємося постачати цигарки безперебійно.   

    Ми дуже розвинулись у міжнародній діяльності. Наразі наша громадська організація співпрацює з двадцятьма країнами. Нещодавно двадцятою до переліку долучилась Японія. Днями ми отримали з цієї країни першу гуманітарку. Також співпрацюємо з Польщею, Чехією, Німеччиною, США, Канадою, Фінляндією, Швецією, Швейцарією, Нідерландами, Данією, Британією та іншими країнами. 

    Виграли перший американський грант

    Гуманітарні вантажі доправляємо військовим та цивільним на деокупованих територіях. Здебільшого це продуктові набори, гігієнічні засоби, дитяче харчування, підгузки. Коли звільнили Сумську, Чернігівську, Київську області, то там була дуже велика гуманітарна катастрофа, всі магазини зруйновані або зачинені. Проблема з питною водою. 

    «Канада нам передала набори для виживання – це такий вантаж, куди входили декілька видів круп, макарони і капсули для очистки води». 

    На території Донбасу, Миколаєва зараз дуже велика проблема з водою, то для цих регіонів така допомога була дуже важливою. 

    На міжнародному рівні ми співпрацюємо з благодійними фондами і вже виграли перший американський грант – гуманітарну допомогу. Також у нас є гуртожиток для переселенців і ми хочемо його облаштувати за рахунок грантів, тому у нас дуже амбітні цілі. Нині там проживає п’ятнадцять внутрішньо переміщених осіб, яким ми надаємо безкоштовне житло, харчування та медикаменти. Ми їх забезпечуємо, а вони допомагають нашій організації на волонтерських засадах. 

    Читайте також: Ольга Березка: «Мені було не страшно, я просила Бога, щоб він забрав нас усіх і одразу. Щоб одним махом. Щоб ніхто не мучився»

    ГО «Січ» вже має вісім функціональних осередків по всій країні: у Львові, Ужгороді, Харкові, Сумах, Києві, Луцьку та у Смілі і Ватутіному. Постійно забезпечуємо 35 військових частин. Прийняли та допомогли 3246 переселенцям. Змайстрували 2841 одиниць металевих виробів. 

    Наші волонтери виготовили 230 маскувальних сіток, які за площею сягають півтора гектари, як два футбольних поля. 

    Складне рішення

    Я родом з Сумщини, міста Ромни і в мене там залишилась родина: батько, мама та менший брат Дмитро, йому виповнилось шістнадцять. Дуже хотілось поїхати туди, захищати свою землю, своїх рідних батьків і свій рідний дім. Але я ухвалив складне для себе рішення – залишитись в Черкасах, хоча було дуже важко усвідомлювати, що я тут, а вони там.  Я розумів, що повинен так вчинити, оскільки в Черкасах ми могли зробити багато важливого і необхідного заради перемоги. Я проживаю в цьому місті сім років і воно одразу мене підкорило: величний Дніпро, жителі. Черкаси стали для мене другим домом. Через деякий час я таки забрав молодшого брата сюди, а батьки залишились у Ромнах. Але ми постійно спілкуємося, підтримуємо один одного. 

    «Січ» – це велика згуртована родина

    Я пишаюсь нашою командою волонтерів. Я бачу, як вони віддано працюють, не шкодуючи себе, не забувають, що йде війна, готові віддати останнє, що в них залишилось, аби у хлопців все було на передовій. Ми пліч-о-пліч працюємо 24/7. 

    Тут зібрались ідейні, патріотичні люди, тут немає слабких, вони в нашому колективі просто не затримуються. Для мене «Січ» – це велика, згуртована родина. Ми докладаємо багато зусиль, бо розуміємо, яку велику користь ми вже принесли і ще можемо принести.

    Довгий час у нас був ненормований графік, без вихідних. Зараз, коли трохи стабілізували роботу, розподілили повноваження, то стало з’являтись більше часу для особистого простору. Ми самодостатня організація, ні від кого не залежимо і можемо надалі розвиватися і ставати сильнішими. Наша основна ціль – це перемога. 

    Волонтери Добровольчого формування «Січ»

    Колектив Добровольчого формування «Січ»

    Мене лякає, коли люди починають звикати до війни і жити звичайним життям, я такого не розумію. Кожен день гинуть наші воїни, в наших силах допомогти їм зберегти життя і нашу країну.

    Я переконаний, що якби кожна людина, де б вона не перебувала: в Україні чи за кордоном, докладала максимум зусиль для перемоги, ми б швидше перемогли. Так, є проблеми з доставками з Європи, зі зброєю, але треба намагатися залучати максимум людей до спільної роботи. У нас навіть працюють волонтери, що є громадянами Америки й Канади. Вони говорять, що в новинах цих країн вже практично нічого про нас не повідомляють, вже всі звикли. 

    «Нашій команді потрібні волонтери. Ми сильні, професійні та ідейні, але нас потрібно підсилювати новими людьми, щоб ще більше допомагати».

    Ми всі повинні долучитися. Якщо не волонтерством, то коштами. На приклад, забезпечити раціями чи елементарними наколінниками, або просто закупити енергетичних батончиків. З миру по нитці, як то кажуть.

    Я вірю в те, що наш головнокомандувач Валерій Залужний  і наш президент Володимир Зеленський націлені на те, щоб якомога швидше перемогти. Ми маємо їх підтримувати і вірити в перемогу.

    Чому важливо поширити цю історію?
    Якщо українці не розповідатимуть свій погляд на війну в Україні, світ поступово забуватиме про нас. Натомість цим обов’язково скористаються росіяни. Тому не даймо їм жодного шансу.

    Why is it important to share this story?
    If Ukrainians do not share their views on the war in Ukraine, the world will gradually forget about us. Instead, the Russians will definitely take advantage of this. So let's not give them a chance.

    АвторAuthor: Інна Молчанова | Translation: Hanna Dzhyhaliuk

    Волонтерство

      Розкажи свою історію

      Ваша історія — особлива. Нехай світ її почує!

        Tell your story

        Your story is special. Let the world hear her!