«Ми чекали на війну, а не на геноцид українського народу». Історія евакуації з Бучі подружжя на інвалідних візках
«Після того, як ми залишили Бучу, батька моїх друзів убив російський військовий»
Кирило Заклунний: «Із Бучі ми йшли пішки. Дорогою оминали тіла безжально вбитих»
Олена Ярмоленко: «Коли стріляли, я дуже переживала за дітей. Від кожного вибуху в мене все всередині переверталося»
«Я знаю, як це – щохвилини прощатися з життям, з думкою про те, що свою ненароджену дитину я можу побачити вже в інших світах»
Олександр Семенченко: «Вони знали, що у нас немає ніякої інформації, але все одно продовжували бити»
Вікторія Гайдай: «Знання, що Київ наш, додавало сил жити і боротися»
