Голова ГО «Кожна тварина» про веганські посилки для ЗСУ: «Це більше моральна, аніж матеріальна допомога»

Тамара Х’юман — голова ГО «Кожна тварина». З 2019 року її громадська організація проводила лекції на тему веганства та організовувала зоозахисні акції, а з початком повномасштабного вторгнення — відправляє посилки з рослинними продуктами для бійців ЗСУ. Також Тамара запустила проєкт «Веганська кухня України», у рамках якого бійці територіальної оборони (далі —ТРО), вимушено переселені особи та потребуючі люди можуть отримати гарячий веганський обід. Про роботу організації та чому важливо запровадити веганські сухпайки на державному рівні — розпитали «Монологи війни».

У 22 роки, в кінці 2015-го, після перегляду трейлеру до фільму «Земляни» я стала веганкою. Прочитала, що відбувається в різних індустріях з тваринами, і не захотіла брати в цьому участь, оплачувати страждання тварин. За один вечір я відмовилася від усіх продуктів тваринного походження. 

Близько року вела пасивне веганство. Я це зробила для себе і вважала, що цього достатньо. Але навколо нічого не змінюється. Всі продовжують їсти м’ясо, а тварини далі страждають. Те, що я веганка, особливо нічого не змінює. Потрібно діяти і переводити своє пасивне веганство в більш активні дії. 

Спочатку я була активісткою різних веганських організацій. У 2019 році ми з іншими активістами-волонтерами влаштовували в Києві різноманітні акції. Тоді й усвідомили, що хочемо сформувати юридичну організацію і просувати ідеї на новому рівні. Так з’явилася ГО «Кожна тварина».

Спершу ми займалися просвітницькою діяльністю. У нас був безкоштовний освітній курс про веганство «Веган-експрес». Ми читали лекції для бізнесів, навчальних закладів, проводили покази фільмів, заходи з дегустацією рослинних страв. Їздили містами України та проводили зоозахисні акції.  Ми робили все для того, аби людям було легше переходити на веганство.

Перші дні війни

24-го лютого був найстрашнішим днем мого життя. Я прокинулася в Києві від вибухів. У перший день не розуміли, що робити. Ми зібрали валізу. Пацюк й собака теж були напоготові. Але куди їхати та й чи потрібно кудись їхати? Перший день ми провели в бомбосховищі. Наступного ранку вирушили до Львова, де пробули два місяці. І 6 травня повернулися додому.

З початком повномасштабної війни майже всі наші проєкти зупинилися. Усім було не до того. У перший тиждень ми допомагали тваринам-переселенцям знаходити перетримки, транспорт, купували корми, шукали нові сім’ї.  Ми займалися більше координаційною роботою. 

Потім побачили проєкт наших друзів «Львівська веганська кухня» (волонтери годують переселенців веганською їжею і відправляють гуманітарні посилки для війська, — ред.)  і зрозуміли, що можемо зробити схоже в інших областях. 

«Веганська кухня України» запустилася одразу в трьох містах: Вінниця, Київ, Рівне. З першого ж дня ми почали шукати бійців ТрО, ЗСУ, яким потрібні рослинні страви. Перших людей знайшли через знайомих, а далі спрацювало сарафанне радіо. Ми публікували щоденні звіти про кількість відправлених посилок.  Згодом нам почали вже надходити заявки з проханням надіслати веганські продукти. 

Зараз наша «Веганська кухня» працює у восьми містах: Київ, Ужгород, Дніпро, Рівне, Івано-Франківськ, Одеса, Вінниця та Луцьк. Більше ста людей задіяні в цьому проєкті. Станом на 4 липня, ми приготували 18 тисяч 77 обідів.

Що входить до веганської посилки?

У посилки намагаємося класти максимально білкові продукти: веганські сосиски, ковбаси, паштет, консерви, тушкованку, рослинне молоко, протеїнові батончики, горіхи, арахісову пасту. Продукти формуємо в трьох містах: Львів, Бровари та Вінниця. Однієї посилки вистачає на два-три тижні. 

Формуючи вміст, ми керуємося побажаннями бійців. У когось взагалі нічого немає, тільки шматок хліба на обід, а в когось є бобові й каша, але не вистачає паштетів чи сосисок. 

Наразі ми відправили 350 посилок (інтерв’ю записано 4 липня, —ред.). Це приблизно 250 бійців і бійчинь. Деякі звертаються до нас уже з повторним запитом. 

Дані посилки оформлюють четверо волонтерок. Намагаємося це робити якомога швидше. Моментами черга утворювалася на тиждень вперед. Стараємося передавати і гарячі страви, але тим, хто в зоні досяжності. У гарячі точки це зробити неможливо. 

Зараз посилки для веганів відправляємо тільки ми й «Львівська веганська кухня». Є ще виробники рослинних продуктів, які надсилають напряму. 

Як вплине на організм різка відмова від веганства?

Різкий перехід до м’яса впливає одразу на два напрямки. У людини починається пронос, нудота, з незвички це занадто важка їжа. І слід враховувати психологічний момент. Людина відмовляється від м’ясних чи молочних продуктів не тому, що вони їй не подобаються. За цим стоїть етичне питання. Боєць чи бійчиня відмовилися, бо не хотіли шкодити тваринам. 

«Від безвиході їм доводиться їсти м’ясо. І вони йдуть на компроміс зі своїми принципами. Бо потрібно вижити. Розуміння, що ти маєш щось з’їсти, але не хотів би, дуже впливає на психологічний стан».

Ми не в російській армії, щоб наші військові чули «їж, що дають». Це росіяни харчуються протермінованими продуктами і нічого не можуть сказати. Ми іншого рівня народ, тому маємо дбати про кожного. Якщо є люди, які не вживають продукти тваринного походження, то ми не маємо їм казати «їж, що дають». Це неправильно. Вони захищають нас, нашу країну, а ми не можемо їм забезпечити харчування? 

Вегани – це частина українського народу, хай зараз і не є великою. Це не забаганка, це їхні етичні принципи. Людина не хоче їсти і вбивати тварин. Вона має на це право. 

Цінним для нас є досвід Ізраїлю. У цій країні 5% населення є веганами. І в армії така ж цифра. Бійцям і бійчиням дають можливість обирати веганський раціон, взуття не зі шкіри, а з синтетики, і форму без використання вовни. Вони можуть залишатися веганами не тільки в харчуванні, а й в одязі. 

На жаль, у нас немає аналітики, скільки служать веганів в ЗСУ.  Думаємо, що в Україні приблизно 1% веганів. Ми планували провести подібне дослідження цього року, щоб підтвердити чи спростувати свої припущення. Але війна внесла свої корективи. Можна прикинути, що в ЗСУ тоді теж така приблизна цифра, як і по населенню. 

Історії від веганів з фронту

Ми спілкуємося з бійцями та бійчинями, яким доставляємо посилки. Навіть змонтували відео, де взяли в них інтерв’ю з враженнями про нашу їжу. Їм приємно, що про них хтось піклується. Часто вони не афішують про свої потреби в окремих продуктах, бо це сприймається як забаганка і викликає негатив. Але така підтримка надає їм сили і розуміння, що є люди в тилу, які готові їх підтримувати. Це більше моральна, ніж матеріальна допомога.

Одного разу ми відправили посилку військовому і повідомили про це смскою. Він зрадів новині й відписав, що в той день вони вже обідали хлібом з чаєм, бо не було, що їсти. Мене це дуже розчулило. Хочеться зменшити кількість таких випадків. 

Пригадую ще історію про дівчину, яка до початку повномасштабного вторгнення була вегетаріанкою. Вона відправилася на Схід, їй доводилося їсти все, що там було. Ми надіслали дівчині продукти. З моменту отримання посилки вона більше не їла м’яса, бо отримала змогу повернутися до свого звичного способу харчування. 

Петиція про введення веганських сухпайків для ЗСУ

Петиція допоможе служити максимально комфортно для себе. Військових оточують страшні події та обставини. У них багато стресу, недосипу. Завдяки веганським сухпайкам вони хоча б матимуть можливість їсти те, що не суперечить етичним принципам. Так, веганів не є багато. Але це не означає, що їх немає. 

Можна почути, що на вироблення веганських сухпайків витрачатимуть багато коштів. Але вони не йтимуть в додаток. Веганські замінили б ті, які є зараз. Плюс багато організацій (ми теж) могли б долучитися та допомогти державі створити сухпайки. Це рух у бік прогресу, коли ми думаємо про кожного й про кожну.

Що далі?

Ми відновили курс «Веган-експрес». У травні запустили тестовий набір і побачили, що людей реєструється майже стільки, як і в мирний час. Тема веганства навіть під час війни залишається актуальною. Тому повністю відновили роботу курсу.

Також продовжуємо роботу над проєктом «Веганська кухня України». Навіть після закінчення війни вона продовжить своє існування, допоки це буде потрібно людям.  Після нашої перемоги ще буде багато випробувань, потрібно відбудовувати нашу країну. І веганська їжа не завадить.  

Все, що ми можемо робити, робиться завдяки підтримці людей. Нам можна допомогти фінансово. І звісно – долучатися до наших кухонь у різних містах. Не вистачає волонтерів, які готують, і місць, де можна готувати.  

Нам часто допомагають переселенці, але вони повертаються додому. Ми б хотіли розширюватися, працювати щодня, давати більше порцій. Проте не можемо через недостатню кількість волонтерів.