«Моя донька говорила: "Я боюся вмирати"»: Історія жінки, яка під обстрілами виїхала з Сєвєродонецька та встигла пожити у 4 країнах Європи

Оксана — мати двох дітей із Сєвєродонецька, міста, яке одним із перших постраждало від повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Під час сильних обстрілів її донька зі сльозами на очах говорила: «Мамо, я боюся вмирати». Ці слова стали для Оксани останнім сигналом — треба негайно рятувати дітей, залишаючи все позаду.

Рішення евакуюватися не було легким. Оксана з родиною провела кілька днів у підвалі, чекаючи на можливість вибратися з-під постійних обстрілів. Коли, нарешті, з’явилася можливість, вони поспіхом зібрали речі та вирушили у дорогу, не знаючи, що їх чекає попереду.

Шлях був сповнений небезпек. Через обстріли евакуація була надзвичайно ризикованою, але Оксана з дітьми зрештою дісталася безпечнішого регіону України. Проте страх за життя дітей змусив її шукати подальшого притулку в Європі.

За кілька місяців Оксана побувала в чотирьох країнах: Польщі, Німеччині, Італії та Іспанії. У кожній з них родину зустрічали волонтери та місцеві громади, які допомагали з житлом, речами першої необхідності та інтеграцією в нове середовище. Проте відчуття нестабільності та тимчасовості переслідувало їх постійно.

«Найважче було пояснити дітям, чому ми маємо залишати одне місце за іншим, — ділиться Оксана. — Вони сумували за домом, школою, друзями. Особливо складно було, коли моя донька питала: "Коли ми повернемося додому?"»

Попри труднощі, Оксана не втратила віру. Зараз її родина в Іспанії, де діти почали відвідувати школу, а сама Оксана працює, щоб підтримувати родину. Вона мріє про повернення до мирної України та відбудову рідного Сєвєродонецька.

Її історія — це історія мужності, материнської любові та незламної віри в майбутнє, навіть у найтемніші часи.