• en
  • Українці розповідають про пережите під час війни з росією

    Ukrainians talk about their experiences during the war with russia

    Ірина в Іспанії

    «Кожен робить вибір. Я обрала, щоб діти були в тиші», — жінка з Київщини переживає вже другу евакуацію після 24-го лютого

    Українці за кордоном

    АвторAuthor: Олександр Нікітін | Translation:

    19 Березня 2023

    Ірина Генералова з Київщини. У перший день війни виїхала з сім’єю на Закарпаття, де зупинилася у друзів. Розповідає, що знайти житло на Західній Україні було майже неможливо і дуже дорого. На евакуацію закордон Ірина наважилася після того, як в Іспанії знайшлися люди, які готові були безкоштовно надати свою квартиру на березі моря. Влітку жінка повернулася в Україну, але після початку масованих ракетних обстрілів з боку рф, знову вирішила вивезти дітей у безпечне місце. Про свої дві евакуації до Іспанії Ірина розповіла «Монологам війни».

    Мене звати Ірина. Вже 10 років я займаюся такими науками як метафізика та астрологія. Звичайно, перед війною усі загадували, який сценарій буде, але не могли уявити, що він буде саме таким. Передчуття ймовірної війни, звичайно, на всіх так чи інакше впливали, всі були напоготові. Але, тривожної валізки у мене не було, просто всі жили у певному страху. Хоча, я вважала, що все буде добре. 

    «Про початок війни дізналася за допомогою зірок»

    Я знала що 24-го лютого за календарем буде дуже поганий день. Але ж, наскільки поганий? Я знаю, що з боку ворога є люди, які розраховують усі кроки і це можна звіряти за календарем. На жаль, коли я почула звуки вибухів, то зрозуміла, що все так співпало, що в цей день і час це не можуть бути якісь навчання. Це треба бути справжнім звіром, щоб обрати саме таку дату і час. Є хронологія подій, яку можна відслідкувати. Наприклад, як історики відслідковують події минулого, так само і астрологи. 64 роки тому так само був рік Водяного Тигра і тоді він ознаменувався Карибською кризою. Зараз проводять паралелі, що так само як і тоді, світ стоїть на порозі ядерного конфлікту. Але, тоді вдалося уникнути ядерної війни. Так само, ми сподівалися, що і цього разу ми зможемо уникнути конфлікту і сторони домовляться в останній момент. Тому, ми також відслідковуємо хронологію подій. Наприклад, в Україні є тенденція, що кожні 9 років відбуваються якісь буремні події: у 2004-му Помаранчева Революція, у 2013-му початок Революції Гідності, у 2022-му початок повномасштабної війни з росією. З точки зору астрології, кожна країна, так само, як і людина, має свої вдалі та невдалі періоди, які можуть повторюватися.

    Оскільки я астролог, то про початок війни я дізналася за допомогою зірок. У нашому районі часто проходили військові навчання, але, глянувши на зірки, я зрозуміла, що це точно не вони. Почала будити чоловіка і в метушливо збирати речі. Було взагалі не зрозуміло що брати, а що ні. У підсумку, згребла в пакет якісь речі та продукти. Але, спочатку ми не думали кудись їхати. Вирішили, що вдома буде безпечно. Але, всюди бахкало, над Київським морем літали літаки та вертольоти. У нас є друзі в Ужгороді які подзвонили і сказали нам: «Ну що, приїжджайте?» Однак, в той день намагалися виїхати Житомирською трасою мої друзі і у них це не вийшло через величезні затори. Однак, я подивилася по зірках і зрозуміла, що якщо ми зараз виїдемо, то зможемо доїхати без проблем. Речі у нас вже були зібрані, тому ми швидко виїхали і відносно легко проїхали всі ці затори. 

    «Знайти житло в Ужгороді не можна було ні за які гроші»

    Діти ще не розуміли, що відбувається, ми намагалися не казати їм, куди їдемо. Хоча, старший, можливо щось трохи розумів. Він просто занурився у книгу, щоб не відволікатися на ці події. Всю дорогу діти мовчали, хоч ми і їхали майже добу. Також ми забрали з собою кішку. Виявилося, що ми дуже вчасно виїхали, бо нашим друзям з Ужгорода постійно дзвонили з церкви і питали, чи можуть вони когось взяти до себе, адже в них великий будинок. У них вже тоді було 14 людей у будинку. Тому, якби ми не приїхали, наше місце зайняв би хтось інший. А знайти житло було просто неможливо, ні за які гроші. Просто все було забито. Я вважаю, що нам просто пощастило, бо якби ми виїхали на наступний день, то вони поселили б когось іншого. 

    Ми виїхали з-під Києва, а мої батьки були в Чернігові і якраз знаходилися в епіцентрі обстрілів. Вони не знали що робити, не хотіли виїжджати. Як і всі люди, ми не могли ні спати ні їсти, хвилювалися за батьків, адже там всюди літали літаки, були бомбардування. Було дуже жахливо. Ти переживаєш за всі міста України, але, коли це стосується твої рідних, то болить набагато сильніше. Мої батьки все таки виїхали з Чернігова. Так вийшло, що мій брат до війни опинився за кордоном, в Іспанії. Я не збиралася їхати, адже в Україні моя сім’я, чоловік. Але батьки виїхали, я їх благала про це і вони поїхали до брата. Бо він поїхав на відпочинок і залишив свою собачку батькам. Адже він поїхав на два тижні на відпочинок і не зміг повернутися. Тож, батьки вирішили відвезти цю собачку братові за 3 тисячі кілометрів. 

    Природа Закарпаття

    Ірина на Закарпатті

    Поки ми не їхали, знайшлися добрі люди в Іспанії, які запропонували квартиру на березі моря. Взимку і навесні ці квартири просто там пустують. Ми навіть і не сподівалися, але знайшли людей, які сказали, що батьки можуть пожити в тій квартирі біля моря. Був термін до кінця травня, адже на літо квартири здають, коли починається пляжний сезон. Зрозуміло, що ціни в цей час піднімаються в 4 рази. Людина, яка надала цю квартиру сказала: «Я забезпечений, але нехай це буде мій вклад. Взагалі нічого не платіть. Будь ласка, я хочу вам допомогти». Батьки там оселилися. Згодом, я теж зрозуміла, що не можу знаходитися у середовищі війни і захотіла поїхати до батьків. У друзів ми й так вже пробули 2 місяці. Ми поїхали в ту безкоштовну квартиру, а батько повернуся додому. Так ми опинилися за кордоном, в тій далекій Іспанії. Двоє дітей, три потяги, готель, літак.

    «Якщо ті відкритий до людей, тобі завжди допоможуть»

    Ці переміщення далися нам непросто, адже Іспанія, все таки, знаходиться далеко. Взяли з собою якісь речі. Старший взяв з собою книжку про Гаррі Поттера, сказав, що не залишить її. Всю дорогу він віз її в руках, бо вона нікуди не влазила. Тому, всі ці 3500 кілометрів син провів з книжкою в обіймах. Я довго не знала, як найкраще дістатися до Іспанії, адже багато шляхів і я довго планувала маршрут. Моя подружка, теж біженка, оселилася в Будапешті. Я вирішила, що це нагода її побачити, тому поїхала через Будапешт. Там були недорогі квитки Wizz Air. Були і безкоштовні для українців, але найближчі можна було взяти аж через 2 місяці. Але, у мене був обмежений час і безкоштовна квартира лише до кінця травня. В Іспанію вирішила їхати через Будапешт. Але, навіть туди з України дістатися було непросто. Треба було доїхати з Ужгорода до Чопа, зачекати перевірку документів, а з Чопа їхати до Захонь і вже там взяти квиток на потяг до Будапешта. Але, дякую Угорщині за те, що всі квитки для українців були безкоштовні. Усюди були волонтери, тебе зустрінуть, нагодують, поселять, за потреби. 

    Коли ти приїжджаєш до Захонь, там тебе зустрічають волонтери, пропонують тобі гарячу їжу, дітям дають іграшки. Скільки уваги, що ти просто не сподівався. Я їхала у квітні, коли вже не було такого потоку, але все одно волонтери зустрічали українців, готували їсти, цілодобово чергували і допомагали всім. Найбільше вражає людська доброта. Що люди готові так тобі допомогти, хоч і не зобов’язані це робити. Усі ж українці до цього нормально жили, а тут зізнатися собі, що ти потребуєш якихось макаронів, це дуже важко. Складно зізнатися собі, що ти потребуєш цієї допомоги. Це одночасно і принизливо і боляче. Ти бачиш, що наші люди приїхали гарно одягнені, із смартфонами… Але, вимушено опинилися в такій ситуації, що у когось, можливо, нема чого їсти. Людина посміхається, але за тією усмішкою стоїть багато болю. Якщо людина поїхала, це не значить, що їй менше болить. 

    Українці в Іспанії

    Ірина в Іспанії

    Я б порадила усім бути відкритими до людей. Бо, якщо ти відкритий, тобі завжди допоможуть. Я приїхала в Іспанію і почала волонтерити. Робила те, чим могла допомогти перебирала речі, роздавала гуманітарку. Таким чином, познайомилася з українцями, іспанцями, українцями, які довго живуть в Іспанії. Багато з них зробили свої асоціації і допомагають українцям. Зокрема, купують тут якісь речі і передають в Україну, в тому числі і нашим воїнам на фронт. Я познайомилася з багатьма людьми і вирішила, що треба повертатися додому, тому що там сім’я. В Іспанії я тоді пробула півтора місяці. Хотілося ще знайти якусь квартиру, але на літо це зробити просто неможливо через космічні ціни. 

    «Порадила б людям їхати туди, де є знайомі, які зможуть допомогти»

    Наш будинок вдома уцілів, ми повернулися і почали більш-менш жити. Хоч нас і відмовляли, казали, що ми занадто рано повернулися. Але, коли почалися масовані ракетні обстріли, то я почала писати всім кому можна, чи знайдеться житло? Писала людям з різних країн і знову знайшлося житло в Іспанії. У мене є робота, тому за невеликі кошти я можу орендувати житло. До того ж, наприклад в Ужгороді, оренда житла від 600-та доларів, а в Іспанії від 400-та. І коли постало питання, куди їхати, я вирішила, що в Ужгороді світло все одно ж вимикають. Тому, ми вирішили знову їхати в Іспанію, зокрема тому, що тут дешевше. Я вважаю, що це не зовсім нормально, коли в Європі можна зняти житло дешевше ніж в Україні. 

    Знову три потяги, хостел і літак. Знову складна дорога. Зуміли домовитись з українцями в Іспанії, які нас забрали на машині з аеропорту. Зараз знову починаємо все спочатку. Діти пішли у місцеву школу. Син мій навчається заочно в українській школі. Я б його і не віддавала б в іспанську, але тут таке правило, що діти мають йти у місцеву школу. Можу порадити людям, які тільки-но збираються виїжджати, їхати не кудись на пусте місце, а хоча б туди, де є якісь знайомі, які зможуть чимось допомогти. А в мене вже були знайомі із волонтерських організацій, до яких можна звернутися і хоча б запитати де що знаходиться, куди піти і що зробити. Адже, в кожній країні є свої правила. У іспанців, такий менталітет, що вони нікуди не поспішають. І тобі доводиться довго чекати якісь документи. Також, наприклад, запис до лікаря тобі можуть призначити через півроку. Для нас це просто шок. 

    Українські літаки

    Зображення 1 з 2

    Українські літаки в іспанському аеропорту міста Кастельйон

    Я думаю, що зиму треба точно перечекати в Іспанії через атаки росії та заяви про те, що в разі чого Київщину можуть евакуювати. Також, в Україні діти пішли до школи, в садочки і вони постійно чують ці сирени. Діти цього дуже лякаються. Просто, кожен робить вибір. Я зробила вибір, щоб діти були в тиші. Тому що, приїхали в Іспанію і ці страхи все одно почали у них проявлятися. Наприклад, хтось іде по вулиці і просто лопає жувачку, а мої діти від цього звуку вже починають лякатися. І це так з усіма без виключення. А поки, я вважаю, що всі діти, які повернуться з за кордону матимуть певний кругозір, якісь інші погляди, досвід, який вони привезуть з собою. 

    «Ми зараз в гостях і маємо дотримуватися встановлених правил»

    З точки зору астрології я не можу робити прогнозів на майбутнє, адже кожна людина у певний період часу опиняється у певному місці. Адже, наприклад, якщо стається якась трагічна подія, одні люди можуть вибратися з неї, інші ні. Тому, навіть при дуже поганих подіях все індивідуально. Наприклад, люди жили у Вишгороді, туди війська росії не дійшли. А люди взяли і виїхали у Димер, чи в інший населений пункт, який опинився в окупації. Тому, не можна давати загальних прогнозів. Можна, звісно, прогнозувати якусь погану дату, але людина у цей час може опинитися у такому місці, де в неї все буде нормально. Для кожного все індивідуально. 

    Читайте також: П’ять місяців пекла: історія дівчини, яка виїхала з окупованого Ізюма та намагається врятувати свого хлопця з полону

    Хочу, щоб після війни всі повернулися в Україну і спільними силами почали її відбуловувати, щоб сюди йшли інвестиції. Хотілося б також, щоб люди за кордоном, які спілкуються з нами, склали гарне враження про нашу країну. Країна це люди. Ми зараз в гостях і маємо дотримуватися встановлених правил. Маємо показати, що ми не з країни якогось третього світу. Хочеться, щоб родини за кордоном, які зараз приймають українців, після війни захотіли приїхати в гості вже до нас. Щоб ми віддячили їх так, як ми це можемо. Тому, хочеться, щоб іноземці думали про нас як про цивілізованих і вихованих людей.

    Чому важливо поширити цю історію?
    Якщо українці не розповідатимуть свій погляд на війну в Україні, світ поступово забуватиме про нас. Натомість цим обов’язково скористаються росіяни. Тому не даймо їм жодного шансу.

    Why is it important to share this story?
    If Ukrainians do not share their views on the war in Ukraine, the world will gradually forget about us. Instead, the Russians will definitely take advantage of this. So let's not give them a chance.

    АвторAuthor: Олександр Нікітін | Translation:

    Українці за кордоном

    Інші історії

    Other Stories

      Розкажи свою історію

      Ваша історія — особлива. Нехай світ її почує!

        Tell your story

        Your story is special. Let the world hear her!